На сушу нашої планети припадає 29 % земної поверхні.

У звичайних умовах більшість людей, які живуть далеко від моря, океану, забуває про те, що на сушу нашої планети припадає трохи більше, ніж 29 % земної поверхні. Усі континенти, по суті, є великими островами в неосяжних просторах Світового океану. Загальна площа Землі становить 510 млн км2, при цьому Світовий океан займає 360,67 млн км2, а суходіл — 49,33 млн км2. Інакше кажучи, на кожен квадратний кілометр суші припадає 2,4 км2 води. У північній півкулі океан займає 61 % всієї поверхні, у південній — 81 %. Ще різкіше виглядає переважання океану над сушею, якщо розділити поверхню Землі на материкову (із центром у Франції, поблизу гирла річки Луари, на 47°15? пн. ш. і 2°30' зх. д.) і океанічну (із центром на південний схід від Нової Зеландії у точці 47°15' пд. ш. і 177°30? сх. д.) півкулі. У материкову півкулю увійдуть усі материки, крім Австралії та Антарктиди, та й у ній на сушу припадає 49 %. А в океанічній півкулі вона займає 90,6 % усієї площі.

Світовий океан, хоч він і єдиний, проте ділиться на більш­менш самостійні частини. У 1650 р. голландський географ Бернгард Вареніус уперше у своїх працях запропонував поділити Світовий океан на п’ять океанів: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий, Південний Льодовитий. У 1845 р. Британське королівське географічне товариство прийняло той самий поділ. Зазначений поділ був суто формальним, тому що ґрунтувався на зовнішніх географічних ознаках, на обрисах материків, які порушують цілісність водної оболонки. Пізніше почали висувати нові принципи поділу океану, що базувалися на океанологічних характеристиках: температурі, солоності, густині, течіях тощо.